Тема уроку: Зв'язки підприємця з банками, страховими компаніями, іншими фінансово- кредитними установами.

Тема уроку:

Зв'язки підприємця з банками, страховими компаніями, іншими фінансово- кредитними установами.

Мета: показати необхідність зв'язків підприємця з фінансовими установами, кредитними компаніями;розвивати логічне мислення, розширення світогляду; формувати вміння роботи з додатковими джерелами інформації;розвивати пізнавальний інтерес, виховувати інформаційну культуру, логічне мислення, усвідомлення власної значущості в освітньому процесі.

Обладнання: презентація, картки, презентації учнів.

                                               Хід уроку.

I.  Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань.

1.Хто такий підприємець?

2.Які функції виконує підприємець?

3. Що таке ресурсна функція?

4. Що являє собою управлінська функція?

5. У чому суть ризикової функції?

III. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності.

 Ви вирішили стати підприємцем. У вас є приміщення, до якого підведено всю комунікаційну систему. Це будуть власні, внутрішні ресурси,але цього замало. Що ж ще необхідно для того, щоб успішно просувався ваш бізнес? Сьогодні ми і розглянемо це на уроці.

План уроку:

1.Зв’язок підприємця з банками

2.Що таке ризик для підприємця?

3. Зв’язок із страховими компаніями

4. Зв’язок із фінансово – кредитними установами.

IV. Вивчення нового матеріалу
Вступне слово вчителя.

Ринкові умови породжують об’єктивну необхідністьвикористання поряд із власними коштами зовнішні (позичкові) фінансові ресурси, що мобілізуються підприємством на фінансовому ринку.

Фінансова діяльність підприємства-це одна з управлінських функцій, пов’язана з управлінням процесами формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві.

Внутрішні ресурси	Зовнішні ресурси
Прибуток	банківські кредити
Амортизаційні відрахування	продаж цінних паперів
	державні субсидії
	лізинг

Основні види зовнішніх ресурсів:

l  Товарний кредит

l  Кредит під цінні папери

l  Фінансові кредити (довгострокові та   короткострокові)

Зовнішні фінансові ресурси можна отримати від банків так і від небанківських установ в позику для цільового використання під відсотки.

Ефективне управління і планування підприємницької діяльності передбачає:

l  Пошук майбутніх партнерів та інвесторів

l  Отримання від банку кредиту

l  Надання коштів підприємству небанківськими установами в позику на певний термін для цільового використання та під відсотки

 Сьогодні ми розглянемо   роль банків, страхових компаній, та інших організацій у діяльності підприємства.

Клас було поділено на три групи, кожна група отримала завдання підготувати інформацію (у вигляді презентацій) про банки(I група), страхові компанії (IIгрупа) та фінансово- кредитні установи(III група).

В робочих зошитах учні  креслять  бортовий журнал(табличку).

Зовнішні фінансові ресурси підприємства	Я знаю	Я взнав(ла)
Банк Страхові компанії Фінансово-кредитні установи Лізинг

    Давайте заповнимо в таблиці бортового журналу  колонку, що я знаю про банки,страхові компанії,фінансово- кредитні установи.(2-3 хв.)

Пропоную прослухати інформацію яку підготували групи і заповнити колонку «Я взнав(ла)», тим новим,  про що ви дізнаєтесь на сьогоднішньому  уроці.

Група банкірів(інформація для доповіді)

     З розвитком товарного виробництва постала потреба у спеціалізованих фінансово-кредитних установах, що обслуговують рух коштів і сприяють прискоренню економічного зростання шляхом раціонального використання тимчасово вільних грошових ресурсів товаровиробників і споживачів. Так історично з'явилися банки і банківська система держави.

У сучасних ринкових умовах банки — це фінансові організації (установи), що зберігають, надають, розподіляють, обмінюють, контролюють кошти й обіг грошей і цінних паперів.

Найважливіші функції банків такі:

• емісія засобів обігу, у тому числі грошей і цінних паперів;

• акумуляція (зберігання) тимчасово вільних коштів депонентів (вкладників) з виплатою їм доходу у вигляді відсотка (депозитного відсотка);

• надання позичок дебіторам, яким тимчасово потрібні гроші, із стягуванням позичкового відсотка;

• посередницькі послуги в розрахунках і платіжках із стягуванням комісійної винагороди;

• інвестування власних коштів банку в об'єкти народного господарства з одержанням доходу на правах власності у формі прибутку, дивідендів за акціями тощо.

Залежно від основних функцій розрізняють банки центральні (емісійні), комерційні (депозитні), іпотечні, зовнішньоторговельні, міжнародні та ін.

Банки можуть спрямовувати кошти, фінансові ресурси у вигляді кредитів у галузі, сфери, регіони, де капітал матиме краще застосування.

Банки як інформаційні процесори. У процесі забезпечення зберігання коштів і функцій укладення угод комерційні банки збирають, обробляють, модернізують і контролюють інформацію про своїх клієнтів, особливо про позичальників. Комерційні банки мають високу репутацію як інформаційні процесори. Існування комерційних банків фактично можна пояснити їх здатністю ефективно здобувати інформацію, що становить інтерес для позичальника. Якість цих інформаційних потоків є критичним чинником, що визначає ефективність і якість діяльності банку. Обробка інформації звичайно є важливою складовою банківської діяльності.

Банки як фірми, що надають фінансові послуги. Комерційні банки надають такі основні види послуг: надання коштів у позику, продаж і обслуговування платіжних карток і дорожніх чеків, обмін валюти, довірче управління фінансовими активами, переказ грошей, торгівля цінними паперами, фінансовий лізинг, надання гарантій та поручительства.

Банки одночасно відіграють роль покупця і продавця наявних у суспільстві тимчасово вільних коштів. Оскільки в ринковій економіці існує кілька джерел позикових коштів — комерційний кредит, позики на основі емісії облігацій та інших цінних паперів, банки крім прямого кредитування здійснюють і опосередковане. Вони не тільки кредитують позичальників, а й надають посередницькі послуги для одержання позик у третіх осіб. До таких послуг належать, зокрема, надання гарантій і кредитні операції, що здійснюються для одного клієнта двома або кількома банками.

З огляду на досвід західних країн усі універсальні банки можна об'єднати у три групи: комерційні (у вузькому розумінні), ощадні та кооперативні. Ці групи банків різняться за правовою формою, набором клієнтури і цілями діяльності. Першу групу універсальних банків утворюють вже розглянуті комерційні, другу — ощадні інститути.

Третю групу універсальних банків становлять кредитні товариства (кооперативні банки), подібні за характером діяльності до ощадних банків.Відмітна ознака кредитних товариств як окремого виду універсальних банків полягає в тому, що їх діяльність базується на пайових внесках і депозитних вкладах своїх членів, яким надаються ці кошти в позики — коротко-, середньо- та довгострокові.

 Спеціалізовані банки на відміну від універсальних функціонують у вузьких секторах грошового ринку або виконують обмежену кількість банківських операцій, де вимагаються особливі технічні прийоми та спеціальні знання. Найчастіше спеціалізовані банки працюють у таких секторах ринку: споживчого кредиту; іпотечного кредиту; сільськогосподарського кредиту; залучення малих вкладів та обслуговування малого бізнесу; у зовнішньоекономічній діяльності; у сфері інвестування капіталу; у житловому будівництві.

 В Україні мережа ощадних інститутів подана одним банком — Ощадним, який за кількістю філій і працівників є найбільшим банком і займає домінуючі позиції на ринку заощаджень.

Група страховиків( інформація для доповіді)

          Страхові компанії — це фінансові посередники, які здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у договорі страхування (страховому полісі)

Страхові компанії — це установи, які забезпечують інвесторам страховий захист від різних ризиків та відіграють надзвичайно велику роль на фінансовому ринку. Угоди страхування, що укладаються з інвесторами, є основою для фінансового забезпечення інвестиційних проектів. Страхові компанії мають достатні довгострокові страхові резерви і є основними постачальниками довгострокового капіталу на національних ринках фінансових послуг провідних західних країн.

Інформація про страхові компанії Добровеличківки

Страхова група  ТАС- страхова компанія

Була створена 1998 році.

ТАС входить в десятку лідерів вітчизняного страхування. Демонструє стабільно висові фінансові результати. Надійність ТАС гарантована уставним капіталом, який забезпечений резервним фондом але і діючим механізмом перестрахування великих ризиків.

По всій території України діють 29 регіональних дирекцій та філіалів, 1300 штатних спеціалістів, 3000 тисячі страхових агентів. ТАС пропонує більш ніж,80 продуктів по різним видам страхування.

Відділення Провідна компанія-

Місія провідної компанії

«Захист добробуту людей шляхом надання їм доступних страхових послуг, які відповідають їхнім потребам»

Приватнеакціонернетовариство «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» працює на страховому ринку Україниіз 1995 року.

ПРОВІДНА покликана зберігати та піклуватися про добробут кожного жителя України, пропонуючидоступні, необхідні та якісністраховіпродукти.

Регіональна мережа ПРОВІДНОЇ складається з 25 філій, 25 Центрівклієнтськогосервісу по всійУкраїні. Функціонуєвласний Контакт-центр. На сьогоднішній день в Компаніїпрацюєпонад 2 000 співробітників.

ПРОВІДНА пропонує понад 80 страховихпродуктів ізобов’язкових та добровільнихвидівстрахування.

Компаніявивчає потреби споживачів, проводить регулярнідослідженняекономічної та соціально-демографічноїситуаціїрегіонів для наданнядоступнихстраховихпродуктів за вигідноюціною жителям кожного регіону, аналізує ринки нерухомості, транспорту, туризму, авторинок, розвиток малого та середньогобізнесу для створеннястраховихпродуктіввідповідно до потреб кожноїгалузі.

Оранта

Національна акціонерна страхова компанія (НАСК) «Оранта» є правонаступницею Укрдержстраху (за винятком зобов'язань за довгостроковими договорами страхування колишнього Держстраху),  заснованого 25 листопада 1921 року. У 1993 році Укрдержстрах було перетворено на Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», засновником якого, з боку держави, виступив Фонд державного майна України.  Страхова компанія характеризується відмінною фінансовою стійкістю. Вона надійна, вчасно здійснює виплати,має відмінну репутацію.

Група представники фінансово-кредитні установи  ( інформація для доповіді)

Фінансово-кредитна установа — це юридична особа, що здійснює одну або кілька операцій, які можуть виконувати банки, за винятком залучення вкладів від населення.

Пенсійні фонди — це юридичні особи, які у західних країнах створюються приватними та державними корпораціями, фірмами і підприємствами з метою виплат пенсій і допомоги робітникам та службовцям. Кошти цих фондів утворюються за рахунок внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків від інвестицій пенсійних фондів.

        В Україні відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" можуть створюватися пенсійні фонди трьох видів: відкриті, корпоративні та професійні. Відкритим є недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця і характеру їх роботи. Засновником корпоративного пенсійного фонду є юридична особа-роботодавець або кілька юридичних осіб-роботодавців.

Ломбарди — це кредитні установи, які надають грошові позики під заставу рухомого майна. В Україні вони виникли на початку 20-х років XX ст. як державні госпрозрахункові підприємства, що перебували у віданні місцевих рад у системі установ побутового обслуговування. Ломбарди були створені з метою надання населенню можливості зберігати предмети особистого користування і домашнього вжитку, а також брати позику під заставу цих речей.

Позиково-ощадні асоціації — це кредитні товариства, створені для фінансування житлового будівництва. На Заході вони виникли майже 150 років тому, але справжнього розвитку дістали після Другої світової війни. Основою їх діяльності є надання іпотечних кредитів під житлове будівництво в містах і сільській місцевості (90 % активів), а також вклади в державні цінні папери. Загалом позиково-ощадні асоціації домінують на ринку іпотечного кредиту для житлового будівництва. Як правило, його послугами у західних країнах користуються переважно середні верстви населення.

Відповідно до законодавства в Україні можуть створюватись корпоративні інвестиційні фонди — це відкриті акціонерні товариства, які емітують прості іменні акції і провадять діяльність виключно із спільного інвестування, а також пайові інвестиційні фонди, які не є юридичними особами і створюються за ініціативою компанії з управління активами шляхом розміщення серед інвесторів випущених нею інвестиційних сертифікатів.  

Інвестиційні банки - це інвестиційні інститути, що займаються розміщенням нових випусків цінних паперів; правильніше вважати інвестиційний банк не інвестором, а фінансовим посередником.

Благодійні фонди — це установи, розвиток яких пов'язаний з низкою обставин: благодійність стала частиною підприємництва; створення благодійних фондів пояснюється бажанням власників великих особистих капіталів у разі передання їх нащадкам і дарування уникнути великих податків. Остання обставина — найважливіша і визначальна, оскільки дає змогу великим власникам приховувати свої капітали від обкладання прибутковим податком і податком на спадщину. 

       Державні субсидії — це виділення коштів з бюджету суб’єктам підприємницької діяльності на вирішення певних завдань у рамках різного роду державних програм.

Лізинг (англ. leasing — оренда, майновий найм) — підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна. Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізинг – це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат. Лізинг дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів.

Оренда підприємства – це взяття підприємства у володіння та користування за договором на визначений термін i за певну плату, тобто підприємство виступає як товар. Оренда майнового комплексу – це поточна оренда, яка здійснюється на таких умовах:

мета оренди – задовольнити тимчасові потреби орендаря;

термін оренди визначається угодою. Після закінчення терміну оренди майно повертається орендодавцю;

майно є власністю орендодавця;

ризик втрати та псування орендного майна визначається умовами угоди.

У сучасних умовах широкого розповсюдження набула форма участі банків у лізингових операціях під назвою «вендор лізинг», тобто «лізинг продавця». Ця форма лізингу розповсюджується лише на великі промислові компанії, що виготовляють складне, велике і дороге обладнання, яким банки пропонують послуги при реалізації цього обладнання.

Рейтинг - короткострокова оренда від одного дня до одного року без права наступного придбаня орендарем майна.

Хайринг - середньострокова оренда, яка передбачає здачу в найм товарів, обладнання і машин на термін від одного до трьох років.

Після завершення терміну дії контракту орендар може:

повернути об’єкт лiзингу орендодавцю;

укласти новий контракт на оренду;

викупити об’єкт лiзингу за залишковою вартістю.

Про свій вибір орендатор повідомляє лізинговій компанії завчасно, наприклад, за півроку до закінчення терміну погашення. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі, відрізняючись від звичайної угоди купівлі-продажу моментом переходу права власності на об’єкт угоди до споживача.

Фінансовий лізинг також називають лізингом майна з повною окупністю або повною виплатою, так як протягом терміну угоди (як правило, 3 – 7 років) лізингодавець повертає всю вартість майна і отримує прибуток від лізингової операції.

V. Питання для закріплення матеріалу.

- Отже, яку тему ми сьогодні вивчили?

- Що нового ви дізналися?

- Отож, чи є всі передумови для того, щоб Україна зайняла належне місце у світовому економічному співтоваристві?

Все, що було на уроці корисним +	На уроці було нудним -	Цікаво. Які питання задам учителю.

V. Підсумки уроку,рефлексія.

Рефлексія

Який прибуток вашого знання?

Який приріст ваших особових характеристик?

Наскільки вигідні інтелектуальні придбання на уроці?

VI. Підсумки уроку.

VII. Домашнє завдання.